Лисенко Дмитро Дмитрович народився у 1921 році, 21 грудня. Війна захопила його в кадровій армії. Разом з іншими солдатами потрапив в полон.
Зміг втекти, навіть вийти з оточення і повернутися додому, в село Хайдельберг, або 4 відділення Оріхівського зернорадгоспу. Таку назву раніше мало село Новогорівка. Та невдовзі повертається до діючої армії, воює в танкових військах. Часто в складі танкового десанту потрапляє у скрутні становища. Та поруч з танкістами завжди був командиром Охманов, який дбайливо ставився до солдат, йшов з ними в бій, ніколи не підводив своїх полеглих. Ще Дмитро Дмитрович згадував визволення Угорщини. Будапешт, столиця цієї країни, вразив його своєю красою. Командування віддало наказ не руйнувати будинки в цьому місті.
Закінчив свій фронтовий шлях сержантом, старшиною роти у 135 танковому Константинівському Червонопрапорному ордена Кутузова полку моторизованому батальйоні автоматників у 1-й роті.
Має медалі:
«За відвагу»;
«За взяття Будапешту»-9 червня 1945 року
«За взяття вени»-9 червня 1945 року;
«За перемогу над Німеччиною»
«За участь в героїчному штурмі і взятті Будапешту»
Повернувся на Батьківщину в 1946 році, вчився на механізатора, працював на тракторі та на комбайні.
Познайомилися Галина Савеліївна та Дмитро Дмитрович в червоному кутку в селі Гайбер (с. Новогорівка) в 1946 році. Дмитро зайшов, привітався з усіма за руку, а Галина одразу впала йому в очі. Подруги розповіли, що розпитував він про дівчину. Почали зустрічатися.
Одружилися молоді люди в травні 1947 року. Виростили трьох дітей.
У 1948 році народилася дочка Валентина, зараз мешкає у місті Запоріжжі.
В 1950 році народилася дочка Надія, проживає в Росії, у місті Брянському.
В 1952 році народився син Микола. Живе у Харкові, працює головою правління банку «Базіс».
З 1952 року Дмитро Дмитрович став бухгалтером у с. Мирному, до цього працював комбайнером, трактористом, обліковцем. Мав гарний почерк. Навіть під час служби був писарем.
До 1976 року трудився бухгалтером, був керуючим. Потім хворів. Помер у 1976 році.
| 