Головченко Савелій Юхимович народився 15 грудня 1905р. в селі Дмитрівка Штепівського району Сумської області в сільській родині. Батьків вважали середняками.
     У 1925р. одружився з Наталією Борисівною Білогубець.
     У 1926р. народилася дочка Галина, в 1929р. син Іван (загинув у роки війни від вибуху снаряду, в 1931р. Уляна ( померла в 1933р. ) в 1937р. – дочка Ніна , а в 1939р. - син Анатолій.
    Під час голоду в 1932-33рр. працював на цукровому заводі. Із-за голоду вимушені були виїхати на Донбас.
          Савелій Юхимович працював на соляній шахті в  радгоспі «Богатир», отримав  травму і перейшов на тваринництво.
          В 1935р. переїхали на МТФ ( хутір Огаєв ), працював на тваринництві.
    На початку війни отримав бронь. У 1941році евакуював стадо корів до тилу.
          Потім бригаду тваринників захопили німці. Савелію Юхимовичу вдалось втекти і повернутися додому.
       В 1943р, під час наступу Червоної Армії, разом з односельцями, пішов на зустріч військам.
    30 вересня 1943р. був мобілізований до лав Червоної Армії. Служив у 293-му стройовому полку стрілком-автоматником, був кулеметником.
           15 грудня 1943р. отримав тяжке поранення в голову, в березні 1944р. отримав друге поранення в ногу.
    Воював за кордоном. Фронтова дорога пройшла через Угорщину, Австралію , Румунію.
    Нагороджений Савелій Юхимович орденом Вітчизняної війни I-го ступеня, медалями «За відвагу», «За перемогу над Германією», медаллю Жукова, знаком «Слава захисникам Вітчизни».
    Демобілізувався в серпні 1945р.
          Все своє життя Савелій Юхимович сумлінно працював в Оріхівському зерно-радгоспі бригадиром по тваринництву, завідуючим током. Нагороджений поїздкою до Москви на виставку  Досягнень народного господарства. Ще після пенсії довго працював заправником. Помер Савелій Юхимович 27 вересня 1999р.
        Савелій Юхимович був самим старшим мешканцем с. Мирного. Лисенко Галина Савеліївна, його дочка, згадує батька як дуже працьовиту, порядну людину.
         Савелій Юхимович виростив 3-х дітей, 6-х внуків, 10-х правнуків. Вся сім’я його пам’ятає і завжди згадує  добрими, теплими словами. Він до останнього хвилювався за всіх і про всіх розпитував, чим заслужив любов, шану, повагу всієї родини.
ВІЧНА ЙОМУ ПАМ'ЯТЬ!