Чесняк Федір Маркіянович народився у багатодітній селянській родині в квітні 1924 р. в селі Копані Оріхівського району.
  Федір Маркіянович у 1933р. під час голодомору, втратив батьків та двох сестер, залишившись з молодою сестрою Катериною. Оскільки йому було уже дев’ять років, потрібно було навчатися, і його забрали в патронат. А молодша сестра виховувалася в чужій родині.
  У 1939 р.після закінчення школи він поступив до ФЗУ (фабрично–заводське училище) міста Запоріжжя,по закінченню якого працював на заводі «Комунар». А коли почалася війна повернувся в село Копані.
  Із села забирали 18 чоловік. Оріхівський воєнкомат відправляв з залізничного вокзалу 150 чоловік в місто Донецьк. "Коли ми погрузилися на платформу, а це було пізно ввечері, зненацька налетіли літаки і почали бомбити. Всі зіскочили з платформи  і почали ховатись хто куди. Я заховався в підвал з лейтенантом. Всі призвані копанівці повернулися додому, а так як я поїхав до Донецька, то в Копанях всі вирішили, що я загинув. І на місце призначення замість 150 чоловік з'явилося лише 50."
  В Донецьку формувався 38 комсомольсько – саперноінженерний полк, до якого потрапив і Федір Маркіянович.
  …Почали відступати на Ростов,  Північний Кавказ, Новоросійськ. 1943р. визволили Новоросійськ. Федір Маркіянович приймав участь у битві на Малій Землі, за що був нагороджений орденами «Червоної Зірки».

  "...Наші війська пішли в наступ, а мій батальйон залишився для розмінування в тилу. Сиділи на привалі коло річки, всі відпочивали.
    Повз нас проїжджав автомобіль, заглох; не міг виїхати на гору. Водій попросив допомогти. Нас було багато, ми обступили автомобіль і почали штовхати. Раптом вибух і тиша навкруги. Я нічого не розуміючи і не чуючи, бачив тільки, як лейтенант щось кричав (зіваючи ротом), а навкруг розкидані руки, ноги, поранені. Я провів по собі руками, зрозумів що живий, але контужений. Так із 30 чоловік живими залишилось 14.
  Незважаючи на значну контузію Федір Маркіянович продовжував воювати. Він потратив у III Український фронт, який йшов  от Дніпропетровська до Румунії. Потім полк перекинули до Одеси, де Федір Маркіянович зустрівся з Жуковим.
  День Перемоги Федір Маркіянович зустрів також в Одесі. Після чого його потрапив до Молдови на розмінування. Звідки був демобілізований в с. Копані 1947р.