Насильство в сім'ї: що ми про це маємо знати та пам'ятати

 (матеріали до батьківської конференції)

Останнім часом педагоги школи стривожені поводженням деяких дітей протягом їхнього перебування в навчальному закладі. Часто це прояви психологічного насильства між школярами, здійснення фізичного насильства між дітьми. Під час перебування дітей в школі ми, педагоги, проводимо роботу з дітьми з метою припинення та попередження цих явищ у шкільному середовищі,  але аналізуючи причини поведінки дітей (учнів1-10 класів), які час від часу здійснюють психологічно чи фізично насильні дії над школярами, усвідомлюємо  можливість такого поводження членів сім'ї,  і маємо переконання, що в деяких родинах школярів різного роду насильство над дітьми здійснюється: ці дії безповоротно змінюють підсвідомість дитини і негативно впливають на подальше фізичне та психологічне здоров'я. В деяких випадках під час виховання необхідна суворість у поводження із дитиною, обмеження в чомусь, але без її приниження, без  проявів насильства, яке дитина копіюватиме в подальшому. Пропонуємо Вам матеріали, які рекомендують спеціалісти-психологи та соціальні працівники для попередження насильства в шкільному середовищі, роботи з батьками школярів.

Відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сім’ї” (від 15.11.2001 р.)., насильство в сім’ї визначається як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю (ст. 1).

Психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сім’ї”).

  Фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сім’ї”).

   Економічне насильство в сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести його до смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сім’ї”).

 Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сім’ї”). 

На емоційну депривацію страждають діти, чиї батьки не забезпечують їм нормального досвіду формування почуттів (бути коханими, бажаними, почуття безпеки та самоцінності). Емоційну депривацію запідозрюють, якщо дитина:

·         демонструє антисоціальну поведінку (наприклад, агресію) чи явно злочинну поведінку (наприклад, вживання алкогольних напоїв, наркотиків, вандалізм) або, навпаки, може бути сумною чи замкнутою;

·         набридає іншим дорослим (учителям, сусідам та іншим), вимагаючи уваги та любові;

·         має перебільшені страхи;

·         має сформовану психологічну нездатність досягати успіхів.

Конвенція про права дитини, а також нижче приведені закони України захищають права дитини:

Закон України «Про попередження насильства в сім'ї». Розділ IV. Стаття 15. Відповідальність за вчинення насильства в сім'ї

Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

Закон України «Про охорону дитинства» Розділ III  ДИТИНА І СІМ'Я

Стаття 11. Дитина і сім'я

Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Стаття 12. Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Закон України «Про освіту».  Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

• постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
• поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
• сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
• виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Шановні тата і мами, будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але всі вони поєднуються одним - порушення прав людини, збиток здоров'ю дитини чи небезпека для її життя. Негативними наслідками є психологічні травми, які приводять до посттравматичних та психореактивних розладів. Ваша дитина має захищене законами право звернутися по допомогу або просто повідомити про вчинене насильство над нею вчителю, лікарю, працівнику служби у справах дітей та молоді, працівникам сільської ради. Але навіть якщо дитина залякана, щоб не повідомляла нікому про вчинене над нею насильство, це є очевидним за її поведінкою в школі, а головне – це матиме дуже важкі наслідки для її здоров'я і розвитку. Якщо Ви бажаєте, щоб Ваші діти успішно розвивалися, були щасливими, а отже – здоровими – не припускайтеся невиправних помилок.

Заступник директора з ВР                                                        О. А. Безушко