Минають роки,
відлітають у вічність. Минуло стільки років, відколи замовкли останні постріли
гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданий, вистражданий,
оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі
роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував
своєї крові, свого життя.
Несуть вінки до братської могили,
Несуть весну, любов свою несуть.
Задумався солдат закам’янілий,
Як і тоді, йдучи в далеку путь…