Оглядова екскурсія "Перший директор зернорадгоспу №20"
З яскравою сторінкою історії запорізького села Мирне знайомить експозиція музею, «Утворення зернорадгоспу № 20».Вона присвячена народженню одного з перших на Україні зернорадгоспу, який створював за дорученням партії в двадцяті роки колишній червоний латиський стрілець і будьонівець Едуард Карлович Яссаан. Член ленінської партії з 1917 року, умілий організатор і чуйна людина, він залишив глибокий слід в пам'яті своїх односельчан. З пожовклої фотографії дивиться вже не молодий чоловік в сорочці воєнного краю. У нього відкритий, твердий погляд. На правій щоці шрам-слід ворожої шаблі. А ліворуч – фотографії вірних соратників першого директора: агронома Опанаса Герасименка, механіка Юхима Крекотнєва. В їх листах і спогадах, архівних документах постають перші кроки Оріхівського зернорадгоспу. Немало зусиль довелось докласти в ті нелегкі роки Е.Яссаану, щоб забезпечити молоде господарство машинами та інвентарем. Техніка надходила на станцію в розібраному вигляді, і директор разом з усіма готував її до роботи. Був жовтень 1928 року. За наказом наркозема країни, було прийнято рішення про розорення земель Оріхівського району, які дадуть країні сотні тони додаткового зерна в закрома держави. Починалось все з будинків-вагончиків, тимчасових наметів. Перші листопадові морози не дали провести осінню оранку землі. Все було відкладено на весну. Першими поселенцями села «Ясени», так умовно було названо село, були люди з ближчих сіл та м. Оріхова. Навчання молодих механізаторів проходили при МТС м. Оріхова. Тут була виділена їм кімната для навчання і відпочинку. За 3-4 місяці молоді хлопці оволоділи професією комбайнерів і трактористів і весною 1929 року вирушила колона тракторів до цілинних земель. Було свято першої борозни. Шлях до зернорадгоспу № 20 був через Андріївську балку. Біля крайньої хати Ново-Андріївки хлопці зупинили своїх залізних коней, щоб долити води. До них підійшов сивий дід і говорить: «Швидше на моїй долоні волосся виросте, ніж ці землі дадуть врожай». Та не справдилися слова діда, урожай 1929 року був небувалий. На свято першої борозни зібралося чимало людей. Перший секретар райкому партії Загоруйко теж був присутній на святі. На кабіні кожного трактора майорів червоний прапорець. Ввечері того ж дня у вагончику при тьмяному світлі ліхтаря були прийняті в комсомол дванадцять сільських хлопців, які тільки-но зорали колективне поле. Звістка про новоутворений радгосп і великі врожаї на полях швидко рознеслася навкруги. З ближніх сіл сюди потяглися переселенці. Почали будувати і перші будинки, а через рік з'явилася нова вулиця із 8 будинків. Дітвора почала ходити до початкової школи.
