Тієї пам’ятної червневої пори, як і завжди, догорав рожевий світанок в
обіймах спраглої ночі, пив теплу росу із трав та замріяно слухав
останні звуки гармошки в сільському клубі. Тут випускники 41-року
танцювали свій останній шкільний вальс і не знали, що через декілька
хвилин о 4-ій годині ранку 22 червня вони закружляють у кривавому танку
війни, який триватиме 1418 днів і ночей...
Чесняк Федір Маркіянович народився у багатодітній селянській родині в квітні 1924 р. в селі Копані Оріхівського району.
Федір Маркіянович у 1933р. під час голодомору, втратив батьків та
двох сестер, залишившись з молодою сестрою Катериною. Оскільки йому
було уже дев’ять років, потрібно було навчатися, і його забрали в
патронат. А молодша сестра виховувалася в чужій родині.
Антон Корнійович народився 28 лютого 1922 року в селі Липовці
Карлицького району, Київської області. В родині простих селен, які
сумлінно працювали на користь тільки–но створеної великої Радянської
держави. Своє село, де пройшло дитинство пам’ятав, як село в якому дуже
гарно цвіли дерева, та голосно співали жайворонки, сповіщаючи про схід
сонця.
Спогади учасниці Великої Вітчизняної війни Лисенко Галини Савеліївни
Я разом із своєю сім’єю приїхала в Мирне, ще коли була дитиною. У
30-х роках наше село звалося Ясени. Та й селом справжнім його не
назвати, бо було в ньому лише 9 хат. Всі вони стояли на високому бугрі, серед степових трав. Можливо, це сучасній молоді й важко уявити,
але на нашому хуторі не було тоді не те що саду біля хати, а й
просто дерев, а лише суцільні трави та квіти : чебрець, фіалка,
зірочки первоцвітів. Було, вийдеш із дверей, а перед тобою стелеться
степ у всій своїй красі Жили в Ясенах добрі та роботящі люди, що
займалися вирощуванням зернових культур .